спробуй так: спочатку закрий усі фонові оверлеї — Steam, Discord, Xbox Game Bar і особливо WeMod, якщо він висить у треї, їх потрібно не просто закрити, а завершити через диспетчер задач, бо навіть згорнуті вони блокують запуск, потім вимкни режим гри в налаштуваннях Windows, він часто заважає, і зроби чисту завантаження через msconfig — вимкни всі сторонні служби та автозавантаження, перезавантажся і спробуй запустити, якщо не допомогло — зайди в налаштування драйвера AMD і поверни його до версії кілька місяців тому, бо свіжі драйвери на Polaris часто конфліктують із останніми патчами Forza, при цьому перед відкатом обов’язково видали поточний драйвер через DDU у безпечному режимі, щоб не залишилось слідів, потім скинь налаштування гри, видаливши папку %USERPROFILE%\Documents\My Games\Forza Horizon 5 — гра створить нову з дефолтними параметрами, це лікує крахи на старті, якщо й це не допомогло, знайди виконуваний файл гри, натисни на нього правою кнопкою, обери властивості, на вкладці сумісності постав галочку на запуск у режимі сумісності з Windows 8 і запускай від імені адміністратора, також перевір цілісність файлів через Steam або в налаштуваннях додатку натисни відновити, а в самому кінці, якщо все перепробувала, збільш файл підкачки вручну до 16 гігабайт на системному диску, бо у гри бувають витоки пам’яті навіть на стартовому екрані, після кожного кроку перезавантажуй комп’ютер і пробуй запустити — швидше за все допоможе або відкат драйвера, або очищення папки з налаштуваннями, решта вже перестраховка.

зачіпає саме сплав всього одразу, коли одне перетікає в інше. сама по собі свобода швидко набридає, якщо вона безглузда, а сюжетні місії тиснуть рельсами і нагадують, що ти просто актор. але магія трапляється, коли ти їдеш на завдання, а захід над океаном змушує зійти з шляху, включити радіо і розтягнути поїздку на півгодини чистого кайфу. або коли після перестрілки йдеш по нічному місту, слухаєш шум шин по мокрому асфальту і помічаєш випадкові сценки: сварку NPC, поліцейського з пончиком, вой сирени в провулку. у такі моменти гра перестає бути набором завдань і стає живим світом, якому ти не потрібен, але який щедро дарує картинки. а потім ти знаєш кожен перехрестя, у тебе з’являються свої маршрути, і ти можеш у будь-який момент випасти з місії у вільний політ або зануритися назад у драму — і саме це переплетіння, коли ти і режисер, і глядач, і випадковий перехожий одночасно, і є головний кайф.