Прев'ю Trainwatch. Коли Papers, Please зустрічає Silent Hill

Після успіху Papers, Please ігрові лаунчери буквально заполонили «симулятори роботи» — ігри, присвячені виконанню рутинних, ускладнюючих з часом дій, які вимагають усидливості та уважності. Одні з них намагаються залучити комплексними механіками, інші — зосереджуються на наративі. Ну а треті намагаються поєднати все одразу.

Trainwatch — новий проект студії Harvester Games, відомої за атмосферним квестом The Cat Lady — подає себе саме так: робота на пропускному пункті, менеджмент часу та орієнтація на сюжетну подачу. Я вивчив закриту демоверсію гри і розповім вам, що ж вийшло насправді.

Головний герой Trainwatch — чоловік середніх років на ім'я Трой. Він прибуває на залізничний переїзд, своє майбутнє місце роботи, і зустрічає колегу-наставника — Боба. Той ділиться особливостями майбутньої діяльності і прозоро натякає, що люди не дуже-то горять бажанням працювати тут. Однак, як виявиться пізніше, у Троя є на те свої причини.

Робота в подібному місці настільки ж рутинна, якою здається за першими враженнями. Все, що потрібно робити — приймати вхідні дзвінки, які сигналізують про швидке прибуття поїзда, перекривати переїзд, переконуватися, що поїзд його подолав, і знову піднімати шлагбаум. Спостерігаючи за проїжджаючими складами, можна показувати машиністам з вишки різні жести — це впливає на основні показники головного героя.

Поїзди курсують за заздалегідь спланованим розкладом, але іноді в нього можуть вноситися корективи — перестановки та скасування. За час демоверсії подібне сталося лише єдиножди.

Напарники чергують змінами по дванадцять годин. І весь той час, яке займають проміжки між прибуттям поїздів, надано гравцеві — він вільний сам вирішувати, чим займатися.

А зайнятися тут є чим. По-перше — гра активно симулює різні людські потреби: голод, втому, природні потреби. Недотримання розпорядку дня загрожує накладенням на персонажа негативних ефектів. Trainwatch досить іммерсивна в цьому плані — наприклад, після туалету потрібно обов'язково помити руки. Якщо довго ігнорувати стани, поступово почне знижуватися показник розуму, високі значення якого необхідні для виконання особливих дій. Гра ясно дає зрозуміти: ні в якому разі не можна дати опуститися розуму до нуля. І навпаки — виконання будь-яких, навіть найпростіших завдань, нагороджує гравця невеликою кількістю досвіду, а іноді — і підвищенням того самого розуму.

Переїзд забезпечений спостережною вежею — одночасно і місцем роботи, і місцем відпочинку: справжнім житлом для робочих. Тут є окремі спальні, кухня, душ, стіл з комп'ютером і кілька зручних диванчиків.

Однак гравець не обмежений лише межами вишки: можна вільно покидати робочу зону і вирушати досліджувати околиці. Правда, в демоверсії більшість прилеглих зон виявилося недоступними. Але певну зацікавленість розробники зробили: виявилося кілька закритих місць, що потребують наявності інструмента — наприклад, ломика. Усі підібрані предмети розташовуються в інвентарі, звідки застосовуються за призначенням на манер ігор типу point-and-click.

По-друге, можна припустити, що іноді на переїзд будуть приходити відвідувачі — в демоверсії з'явився лише один персонаж, що просуває основний сюжет. У розмовах можна вибирати різні варіанти відповіді, а в прокачці (про неї трохи пізніше) є навіть два особливих навички: один відповідає за «миролюбні» репліки, що розташовують до головного героя; другий — за агресивні та різкі відповіді. Судячи з усього, це буде впливати на сюжет.

З одного з проходячих у перший день поїздів скидають книгу — її можна читати під час відпочинку: прогрес відображається по сторінках. Чим нагороджують за повне прочитання — дізнатися, на жаль, не вдалося: демоверсія закінчилася раніше.

На кухні можна розігрівати їжу в мікрохвильовці (вона, як свідчить розташована поруч записка, поповнюється на початку кожного тижня) і готувати каву, щоб відтягувати сон. За бадьорість персонажа відповідає шкала витривалості, що поступово знижується протягом дня.

Нічні зміни ускладнюються тим, що перебування за межами вишки знижує розум персонажа. Тому доводиться частіше тіснитися в чотирьох стінах, залишаючи мандри по околицях на денний час.

Біля входу розташувався поштовий ящик, але листів за час демоверсії не приходило. Є й електронна пошта на комп'ютері, вона відповідає за різного роду сповіщення. А ще на ПК можна пограти в відеогру: простеньку аркаду з пошуку виходу з лабіринту. Одне з отриманих по емейлу повідомлень натякає, що вона зберігає кілька секретів.

Прокачка в Trainwatch незвичайна: більшість навичок надає персонажу нові властивості. Окрім вже згаданих опцій для діалогової системи, тут є, наприклад, здатність насолоджуватися дощем — мокрий одяг перестає дратувати героя, а витривалість під час прогулянок у негоду знижується вдвічі повільніше. Навичка «Механік» дозволяє ремонтувати та покращувати елементи спорядження, а «Спостерігач» допоможе помічати навіть найменші предмети, приховані від поверхневого погляду.

Вже в перший ігровий день стає зрозуміло: у Троя є власні скелети в шафі. Після прибуття на переїзд він відразу ж телефонує Агаті — своїй дівчині або дружині (гра не дає точну відповідь на це питання). Їхня розмова виявляється дуже важкою та невизначеною: Агата погоджується дати головному герою останній шанс, якщо він обіцяє щодня, в кінці кожної зміни, телефонувати їй і розповідати, як пройшов день. Так у гравця з'являється додаткова задача.

Деякі ігрові події натякають, що у Троя в минулому були проблеми з алкоголем — саме тому відбувся їхній розлад зі супутницею життя. Можливо, в релізній версії Trainwatch передбачена варіативність залежно від дій гравця.

Після першої зміни, коли Боб приходить замінити головного героя на посту, відбувається нещасний випадок: невдачливий змінник посковзнувся на сходах і отримує травму. В результаті Трой змушений заступати і в ніч, майже повністю позбавляючись відпочинку.

Ще більш цікаві події відбуваються на другий день, коли на порозі вежі опиняється на перший погляд дивакуватий старик — не те священник, не те культист. Він одержим ідеєю про те, що розташована за переїздом кімната управління приховує щось важливе. І карає героя «слухати поїзди», якщо він хоче відкрити ведучу туди двері з кодовою панеллю.

Примітно, що візуал Trainwatch сильно нагадує ігри часів PS1 — особливо знамениті серії Resident Evil і Silent Hill. До останньої відсилають ще й кінематографічні ракурси камери в деяких сценах і густий туман, що стелиться по окрузі.

Кінцівка демоверсії вводить у сюжет елемент містики: припущення про те, що сюжет Trainwatch матиме шар психологічного хоррора, напрошуються самі собою.

Можна сміливо зробити висновок одне — Trainwatch виглядає цікаво. Тут є і цікаві геймплейні механіки, спрямовані на занурення в процес, і непогана сюжетна зав'язка, що залишає безліч питань. За фасадом рутинної діяльності, менеджменту часу і ресурсів може ховатися глибока історія про людей і їхні проблеми.

З великим задоволенням додав гру в «вишлист» і буду спостерігати за її розвитком. Повноцінні висновки — як завжди — після релізу. А ви обов'язково діліться своєю думкою в коментарях!