Прев’ю Project S.U.N.D.I.A.L. Враження від плейтесту екстракшн-шутера з видом згори

Project S.U.N.D.I.A.L — це екстракшн-шутер із видом згори, який зараз доступний для плейтесту. Поки що грати можна лише наодинці. На запитання про реліз розробник відповів, що за найкращого сценарію гра вийде в березні 2027 року. Моє знайомство з поточною версією почалося з навчання, продовжилося випадково розібраною гвинтівкою і завершилося тим, що я так і не знайшла виходу з міста-локації. Усе найцікавіше — далі.

Перше, що робить Project S.U.N.D.I.A.L, — відправляє гравця на навчання. Нам пояснюють, що ми перебуваємо на якійсь базі, але як саме сюди потрапили — до пуття незрозуміло. Герой пережив якусь травму голови, і на цьому вступна частина закінчується. Далі доводиться в усьому розбиратися самостійно. Перед початком можна створити персонажа: вибрати чоловіка або жінку, змінити зачіску та обличчя. Є ще два параметри, призначення яких я так і не зрозуміла. Встановила їх навмання й рушила далі.

Навчання можна пропустити. Кнопка розташована просто на екрані, тож за бажанням цей довгий забіг можна не проходити. Я залишила навчання ввімкненим, і частина інформації стала в пригоді. Наприклад, мені розповіли про крафт, медика, розбирання предметів і будівництво на базі.

А от із будівництвом виникла проблема. Гра повідомила, що кімнати можна покращувати, але не пояснила, як саме це робити. Там була тренажерна кімната, яка, ймовірно, мала якось впливати на витривалість. Я натискала всі клавіші на клавіатурі, але нічого не відбувалося. Меню не з’явилося, вікно не відкрилося, гра не підказала, що робити. Можливо, цей контент був заблокований. А може, я просто не знайшла потрібну кнопку.

Загалом Project S.U.N.D.I.A.L розповідає під час навчання про чимало речей, але не завжди пояснення доводить до корисної дії. Тобі кажуть, що функція існує, а далі розбирайся сам.

На базі є медик, до якого можна звернутися по лікування після вилазок. Залежно від того, що сталося з тобою в місті й скільки часу ти там провела, перед наступним виходом доведеться відновитися.

Є також крафт. Із предметів, знайдених у відкритому світі, можна виготовляти аптечки та інші потрібні речі. Окремо можна готувати їжу, яка, наскільки я зрозуміла, дає додаткові ефекти. Я майже не користувалася їжею та медикаментами, бо вилазки закінчувалися раніше, ніж я встигала як слід розібратися з усім цим господарством. Предмети можна розбирати на метал та інші матеріали. Механіка проста, але одного разу я мало не залишилася без зброї. Випадково розібрала гвинтівку: просто вибрала не той предмет — і все, ствол зник. Довелося йти до торговця зброєю та купувати новий.

Гроші витрачаються одразу. Спочатку в моїй сумці було близько 2000 доларів. Якщо загинути, гроші не повертаються. Зброя, яку я перед цим купила, теж зникає. Під час наступного заходу доводиться знову збирати себе докупи. На базі є торговець Волков. У нього продаються набої, аптечки, одяг, зброя та рюкзаки. А якщо вам до душі похмура атмосфера руїн, радіації та виживання на межі, зазирніть до добірки найкращих постапокаліптичних ігор.

Повернувшись на базу, доводиться знову йти до стартової скрині. У ній лежать гвинтівка, пістолет, ліхтарик, одяг, взуття, рукавички, штани та нагрудник. Також видають набої, бинти й лікувальні предмети. Цей набір з’являється після кожного нового заходу. Проблема в тому, що всі предмети треба переносити вручну. Кнопки «забрати все» я не знайшла. Береш річ мишкою й перетягуєш до інвентарю. Потім наступну. І ще одну.

Перші кілька разів це ще терпимо. Оглядаєшся, звикаєш, збираєш спорядження. Але коли гинеш майже в кожній вилазці, процес швидко перетворюється на рутину. Знову відкрити скриню. Знову перетягнути зброю. Знову одяг. Знову набої та бинти. Після третього-четвертого заходу вже хочеться, щоб гра просто запам’ятала твій комплект.

Якось я вкотре перекладала предмети після смерті й помітила, що ліхтарик зник. Просто зник — і все. Один із наступних забігів довелося провести без нього.

Завдання видають NPC у відкритому світі та на базі. Підходиш до персонажа, відкриваєш вікно діалогу й читаєш текст. Озвучення немає. Замість нього лунає звук друкарської машинки, що супроводжує появу кожної літери.

Звук дуже гучний. Я грала через колонки й зрештою майже до кінця зменшила гучність, щоб не чути цього стукоту. Вимкнути його в налаштуваннях не вдалося. Коли тексту багато, друкарська машинка дратує сильніше за сам діалог. Можливо, комусь такий ефект не заважатиме. Мені ж він постійно заважав. Персонаж ще нічого не встиг розповісти, а ти вже думаєш лише про те, як вимкнути цей звук.

Зараз у грі доступне лише одне місто — Новиград. Не впевнена, чи його назва є якимось відсиланням. У місті можна заходити до будівель і шукати предмети. Здобич трапляється в різних місцях, а ще її можна забрати з убитих ворогів.

З людей випадають корисніші речі: зброя, спорядження, медикаменти. Більшість із них ходить у броні, тому таких NPC складніше усунути. Монстри й щури захищені гірше та швидше гинуть. Із них частіше дістається метал для крафту й різні предмети, які вони, схоже, знайшли або з’їли, поки блукали. Є також собаки. Вони бігають містом, але самі по собі не становлять загрози. Якщо хочете зустріти в місті не щурів, а, скажімо, живих мерців, зазирніть до добірки найкращих ігор про зомбі.

Найбільша проблема для мене — відсутність мапи. Я не розуміла, куди йти й де шукати вихід. Можна довго ходити будівлями, збирати предмети, зустрічати ворогів, а потім просто заблукати. Мені так і не вдалося нормально завершити жодну вилазку евакуацією. До того ж моби часом з’являються за спиною. Заходиш до кімнати — нікого. Проходиш далі, повертаєшся, а поруч раптом стоїть ворог. Я могла почати збирати здобич, відволіктися на вміст ящика, а потім отримати удар у спину. Іноді навіть не розуміла, звідки взявся супротивник.

Уночі місто перетворюється майже на чорний екран. Ліхтарик трохи допомагає, але лише в межах власного променя. Якщо ворог опинився за освітленою ділянкою, ти його не бачиш. Щойно промінь дістає до ворога, той стає помітним. До цього його можна спокійно оминути, якщо пощастить. Гра окремо підказує, що ліхтарик можна прикріпити до зброї та ходити, освітлюючи шлях і тримаючи напоготові гвинтівку.

Предмети перемикаються цифрами від 1 до 5 або через кругове меню. Начебто все просто, але в темряві будь-який зайвий рух уже напружує. Особливо коли знаєш, що десь поруч може з’явитися ворог, а в руках у тебе замість гвинтівки ліхтарик. Одного разу під час дощу в повітрі з’явилися білі краплі чи сніжинки. Я так і не зрозуміла, що саме це було. Наскільки я помітила, на події навколо це не впливало. Просто стало ще темніше й гірше видно.

Бувають радіаційні дощі. Вони накопичують окремий негативний ефект, від якого можна померти. Паралельно треба стежити за їжею, водою та сном. Якщо рівень сну падає до нуля, персонаж помирає просто під час вилазки й повертається на базу. А далі знову скриня, одяг і спроби зрозуміти, куди йти. Якщо вам до вподоби такі системи виживання, їх удосталь у добірці найкращих ігор на ПК про виживання.

На базі та в місті є персонажі, які видають завдання. Одні просять убити певну кількість мобів, інші відправляють шукати предмети й приносити їх назад. Можна отримати завдання вбити десять одних ворогів або п’ять інших. Самі завдання зрозумілі. Проблема в тому, що мені не вдалося нормально дістатися до точки евакуації. Тож я не могла повернутися зі знайденими предметами й віддати їх тим, хто чекав на базі.

Перед виходом гра також попереджає про проблеми. Якщо ти недостатньо відновила здоров’я або забула підготуватися, система про це нагадає. Це корисно, адже після кількох смертей починаєш діяти на автоматі: схопити зброю, перетягнути набої, вийти. І лише потім згадуєш, що здоров’я майже не залишилося.

Я часто помирала. Іноді розуміла причину: ворог опинився поруч, не вистачило зброї, я не помітила радіацію або надто довго затрималася в місті. А іноді просто не розуміла, що сталося. Мапи не було, зорієнтуватися було складно, вороги могли з’явитися там, де секунду тому нікого не було, а темрява заважала бачити, що відбувається.

Для тих, хто вже знайомий із жанром, це, можливо, частина задоволення. Тут треба запам’ятовувати маршрут, стежити за запасами, розуміти, що можна підняти, розібрати чи продати, і щоразу ухвалювати ризиковане рішення.

Наразі доступний лише соло-режим, хоча Project S.U.N.D.I.A.L описують як PvPvE-шутер із можливістю грати онлайн. Під час мого проходження інших гравців не було. Були вороги-люди, монстри, щури, собаки, радіаційний дощ і дедалі міцніше переконання, що вихід розташований десь в іншому місті.

Project S.U.N.D.I.A.L уже зараз пропонує чималий набір механік для екстракшн-шутера: базу з медиком і торговцем, крафт і розбирання предметів, систему виживання з їжею, сном і радіаційними дощами, завдання від NPC та атмосферне нічне місто, де кожна вилазка тримає в напрузі. Звісно, це плейтест, тож певні недоліки цілком очікувані. Навчанню бракує подробиць, підготовку до рейду можна було б спростити кнопкою «забрати все», а мапа значно полегшила б орієнтування в Новиграді. Але все це цілком можна виправити. Для прихильників хардкору, які люблять запам’ятовувати маршрути й ризикувати під час кожного заходу, основа вже виглядає багатообіцяльно. До релізу, який очікується не раніше березня 2027 року, розробник має час відшліфувати інтерфейс і запустити обіцяний PvPvE-режим. Якщо це вдасться, S.U.N.D.I.A.L має всі шанси стати цікавим представником жанру, за розвитком якого точно варто стежити.