Прев’ю CRACK. Не жартуйте з яйцем!

2026 рік видався особливо багатим на кооперативні ігри — і не лише завдяки проєктам у жанрі «френдслоп», що заполонили популярні лаунчери. Ми встигли побачити і кілька масштабних сесійних шутерів, і головоломки для спільного проходження, і з десяток помітних survival-пісочниць. Найяскравіші серед них — навіть не новинки, а релізні версії ігор минулих років, які вийшли з «раннього доступу». Словом, питання про те, де провести вечір із друзями, майже не виникало.

26 жовтня спільну «скарбничку» поповнить CRACK — індіпроєкт від розробника-одинака під псевдонімом Rafoli. На папері це кооперативна інкрементальна гра про постійний розвиток у вкрай незвичному сетингу: гравцям доведеться приміряти ролі науковців із секретної лабораторії, які намагаються розколоти гігантське яйце. А що вийшло насправді — дізнаєтеся з цього матеріалу: мені вдалося пройти передрелізну версію, і я з радістю поділюся подробицями про гру, що готується до виходу.

Зав’язка гри проста — по суті, я вже переказав її одним реченням у вступі. Додати варто хіба те, що CRACK не поспішає занурювати гравців у подробиці: ви приходите до тями в одному з лабораторних «боксів», а роботизований голос на тлі вимагає розпочати робочу зміну. Оце й усе.

Коли технічні двері, що відділяють житлову секцію від робочої, розсуваються, перед вами постає дивовижне видовище: велетенське яйце, схоже на куряче. Та яких же розмірів має бути курка, що його знесла?.. Втім, відповісти на безліч запитань, які постійно виникають, нікому — доводиться брати інструменти й до роботи. Тим паче, що всі виходи звідси наглухо забиті дошками.

Зміни тривають кілька хвилин реального часу, а наприкінці обов’язково треба зайняти своє спальне місце: інакше доведеться з власної кишені платити за «казкове» снодійне, яке вводять працівникам. Під час роботи лунають репліки лабораторного ШІ, що іронізує над капіталізмом і корпоративною культурою.

Ігровий цикл теж до божевілля простий: день за днем пробиватися до центру того самого яйця, виконуючи різні завдання й відкриваючи нові покращення. Щоб спростити взаємодію, CRACK використовує голосовий проксіміті-чат.

Спочатку гравцям доступні лише кирки й зубила: першими можна розколювати шкаралупу, другими — підчіплювати й відокремлювати її від гігантського об’єкта. Шкаралупа має фізичні властивості, тож просто заклацати її не вийде: треба постійно рухатися й «прицілюватися» до нових фрагментів, які відколюються від основи, наче деталі пазла.

Під «панциром» ховається новий шар (який, до речі, зовсім не схожий на нутрощі курячого яйця…), для взаємодії з ним знадобляться лопатки. Усі здобуті ресурси потрібно збирати у відра й продавати.

Так, крок за кроком долаючи нові перешкоди, гравці просуваються до фіналу. Але це лише частина ігрового процесу.

А річ ось у чому: мешканець яйця — ким би він (вона, воно?..) не був — не збирається сидіти всередині й спокійно спостерігати за варварством науковців. Спеціальний пристрій моніторингу показує рівень «агресивності»: що більше гравці взаємодіють з аномалією, то швидше він зростає. У CRACK також є механіка влучань у певні зони: якщо регулярно «лупцювати» те саме місце, шкала заповнюватиметься значно швидше.

Гравці мають у своєму розпорядженні особливий комп’ютер, який дає змогу ввести яйцю дозу «заспокійливого», але кількість ін’єкцій обмежена — рано чи пізно доведеться зіткнутися з наслідками власних дій. Що це за наслідки? Не хочу псувати інтригу, але скажу: гра змогла мене здивувати (а одного разу — навіть добряче налякати). Можливих «сценок» кілька, і вони помітно відрізняються одна від одної. Після спалаху агресії запас ін’єкцій відновиться, і гравці зможуть деякий час працювати без тиску з боку аномалії.

Зароблені гроші можна (і треба) витрачати в магазині: купувати нові інструменти — старі ламаються під час використання, — а також поповнювати свій арсенал новими пристроями й гаджетами. Виконання завдань відкриває нові секції лабораторії та розширені розділи магазину. Поступово гравцям стануть доступні ігрова кімната з азартними іграми й аркадними автоматами, гараж із машинами, на яких зручно перевозити до пункту продажу одразу кілька відер із ресурсами, а також відділ із роботами, що автоматизують частину рутини. Для більшості взаємодій із комп’ютерами та іншими системами потрібно проходити капчу, оформлену як різноманітні мініігри на кшталт «П’ятнашок» або «Знайди пару». У кожного гравця окремий бюджет, але кошти можна переказувати з одного рахунку на інший за допомогою спеціального пристрою.

Яйце складається не лише із шарів: у його «надрах» ховається чимало рудних покладів і дорогоцінних мінералів. Одні можна продавати або переробляти на спеціальному пристрої за вигідним курсом, інші — використовувати для покращення роботів. Виявляти місця з корисними копалинами допомагає сканер, який теж можна вдосконалювати.

З підлоги можна дістати лише найнижчі частини яйця; щоб дістатися середини й верхівки, доведеться зводити допоміжні риштування — тут їх будують вручну з кількох елементів.

Іноді під час зміни трапляються особливі події: наприклад, вимикається світло (доводиться користуватися лампами й ліхтариками) або встановлюються квоти на певну кількість конкретного ресурсу. За виконання таких завдань виплачують грошову премію.

Майже кожен ручний інструмент має кілька версій, які відрізняються міцністю та ефективністю. А ближче до фінальних етапів у наборі інструментів з’явиться динаміт.

А ще тут є дві кінцівки, одна з яких вимагає виконати неочевидні дії.

Розробник відкритий до відгуків і обіцяє активно допрацьовувати гру, але вже зараз CRACK виглядає цілісним і самобутнім проєктом із купою «фішок».

Під час проходження найбільше бракувало різноманітності у взаємодії з фрагментами яйця. На загальному тлі вирізняються лише шкаралупа, яку треба поступово відокремлювати від основи, та паразити, що живуть усередині: їх потрібно за обмежений час донести до переробника, інакше вони вибухнуть. Решта «нутрощів» майже не рухається, а для добування ресурсів із них потрібні схожі дії.

Ще один невеликий нюанс — нерівномірний розвиток. Спочатку прогрес іде поступово й плавно, після розблокування роботів відбувається різкий стрибок завдяки автоматизації, а далі майже нічого нового не з’являється, хоча попереду ще доволі довгий етап.

Трапилося кілька нешкідливих багів, застрягань у текстурах (на щастя, є окрема кнопка, щоб вибратися із «закулісся») і некоректних анімацій, але загалом нічого критичного чи такого, що не можна було б виправити хотфіксами.

CRACK здається цілком добротною розвагою для невеликої компанії на кілька вечорів. Це дуже проста за задумом гра, яка, однак, добре працює з обраною формулою ігрового процесу й активно намагається розважати гравців, поступово додаючи нові ґімміки та механіки.

Тут не можна програти (хоча через створену атмосферу іноді може здатися інакше) чи надто розчаруватися, а дії, які доводиться виконувати під час проходження, не встигають набриднути. Словом, саме той випадок, коли найбільше задоволення приносять сам процес і взаємодія між гравцями.