Найскладніші ігри — ТОП-35

Якщо вам набридли занадто прості ігри, де майже неможливо програти, цей матеріал для вас. Ми зібрали найскладніші ігри різних жанрів — від soulslike і хардкорних екшенів до суворих виживалок, roguelike, платформерів, тактичних стратегій і головоломок, які дійсно перевіряють реакцію, терпіння, уважність і вміння зберігати спокій під тиском.

У цій добірці вас чекають проекти, де одна помилка може коштувати всього забігу, а перемога майже завжди дістається через десятки невдач, біль і поступове освоєння механік. Якщо ви шукаєте хардкорні ігри на ПК і консолях, любите складних босів, парирування, «залізні» режими, реалізм і випробування на міцність, тут точно знайдеться те, що здатне вивести з себе — і саме тому так сильно захоплює.

У цей розділ увійшли ігри, натхнені легендарною Demon's Souls. У таких проектах кожна битва вимагає уваги, холоднокровності та готовності вчитися на помилках. Тут важливі вивірені удари, читання атак противника, грамотний витрата витривалості та розуміння того, що навіть звичайний ворог може швидко відправити до останнього чекпоінту.

Розпочнемо з втілення поняття хардкор. Зараз навіть далекі від ігрової індустрії люди знають, що Dark Souls може сприяти руйнуванню психіки.

Dark Souls є ідейною спадкоємицею вийшовшої в 2009 році не менш складної Demon's Souls. Людину, відповідальну за руйнування нервових клітин у мільйонів гравців, звуть Хідетака Міядзакі (Hidetaka Miyazaki). Саме він придумав жанр souls-like, який свого часу став ковтком свіжого повітря на фоні інтерактивних фільмів і заскриптованих шутерів, рідко кидаючих виклик геймерам.

Якщо ви з якоїсь причини пройшли повз «соулсів», настійно рекомендуємо ознайомитися з ними. Повірте, серія буде здаватися вам дійсно складною тільки при першому проходженні. Далі ви зрозумієте всі нюанси і грати стане в рази легше.

За другу частину Міядзаки не відповідав, тому багато фанатів франшизи вважають її найслабшою грою серії, але вона все ж на голову вище багатьох інших екшен-RPG, навіть якщо дизайн рівнів і супротивників Dark Souls 2 не дотягує до золотого стандарту FromSoftware.

А от Dark Souls 3 для немалого числа геймерів — найсильніша в серії. Багатьом гравцям подобається її висока динаміка: не зовсім, звичайно, рівня Bloodborne, але швидше за першу і другу частини.

Вопреки зубодробильній складності (особливо в аддоні Shadow of the Erdtree), Elden Ring стала найпопулярнішою і успішною грою FromSoftware: на поточний момент продано більше 30 мільйонів копій. Причому, судячи з тієї ж статистики Steam, геймерів висока складність практично не відлякує: більше 44 % гравців наиграли в Elden Ring понад 100 годин. Вражаючий показник для такої хардкорної пригоди.

Відчасти брутальну натуру Elden Ring згладжує нелінійна структура проєкту (застряг? Переключись на іншу зону карти) і вражаюче різноманіття билдов. Це одна з найкращих сучасних ігор з відкритим світом. У тайтлі вистачає потужних комбінацій зброї, заклинань і предметів — потрібно просто підібрати правильну для поточної проблеми, про що ми писали в огляді Elden Ring.

Ми вирішили згадати всі гучні хіти маестро Міядзаки. А чому б і ні? Так, ці ігри вже затерті до дірок у подібних топах, але ж гіршими вони від цього не стають.

Bloodborne була випущена ексклюзивно для PS4 у 2015 році. Гра включає в себе все те, за що ми любимо серію Souls — необхідність запам'ятовувати розташування ворогів та їхні рухи, а також відточувати свої «навички». Окрім геймплею, який, всупереч думці деяких геймерів, зовсім не простіший, ніж в інших іграх FromSoftware, Bloodborne має гнітючу та занурюючу атмосферу. Настільки, що вона навіть завоювала місце в нашому топі найкращих хорор-ігор усіх часів.

Готичність вікторіанської Англії, кромішня ніч, перевертні та інші потвори. Бродячи цим світом у темному плащі та з величезною сокирою в руках, ви справді відчуваєте себе місцевим Ван Хельсингом. І нехай спочатку Мисливець з вас буде вкрай сумнівним, під час проходження ви навчитеся рубати монстрів однією лівою. Bloodborne все ще в числі найкращих ігор FromSoftware.

Звичайно, успіх серії Dark Souls не міг не спровокувати інших розробників зробити щось подібне. Одним з найпомітніших представників «соулс-лайків» є Nioh.

Розробники з Team Ninja, відповідальні також за серію Ninja Gaiden, не змогли пройти повз успіхи FromSoftware і випустили свій відповідь. Сеттингом стала середньовічна Японія. Замість того, щоб вигадувати оригінальних босів, автори вирішили познайомити гравців з представниками міфів того часу.

Складності Nioh також не бракує. Вороги вбивають головного героя швидко та болісно. Бажання кинути гру буде виникати часто. Якщо ви все ж наберетеся сил і пройдете її, солодкий смак перемоги ще довго буде вас переслідувати, про що ми розповідали в рецензії на Nioh.

Сиквел, Nioh 2, варто спробувати заради ще більш глибокої бойової системи з позами, управлінням кі та ёкай-здібностями, потужного редактора персонажа та похмурого фентезійного переосмислення японської історії.

А ось третя частина, як ми писали в огляді Nioh 3, приваблює тим, що розвиває формулу серії за рахунок миттєвого переключення між стилями бою самурая і ніндзя та більш масштабними локаціями.

Багато хто називає Salt And Sanctuary двомірною Dark Souls. Таке прізвисько гра отримала не просто так.

Основне діяння, яке вам доведеться виконувати в Salt And Sanctuary — збирати випавшу з ворогів сіль і відносити її в святині. Ускладнюється все тим, що противники зазвичай мінімум в два рази більші за головного героя і бажання просто так віддати заповітну сіль у них немає.

Помирати в спробах забрати цінний ресурс доведеться часто. Тому варто приділити особливу увагу екіпіровці та прокачці персонажа, адже деяких противників вдасться подолати тільки з певним спорядженням.

Ігри з цієї категорії будуються навколо точності, реакції та вміння зловити ідеальний момент для удару, блоку чи парирування. Тут недостатньо просто натискати кнопки — потрібно відчувати ритм бою, читати анімації ворогів і зберігати концентрацію навіть у найнапруженіших сутичках.

Ще одна гра від великого і жахливого Хідетаки Міядзакі. Тут ситуація схожа на попередніх учасників списку. Неймовірна складність при знайомстві і щире задоволення після усвідомлення того, що потрібно робити для перемоги. Ці емоції може подарувати далеко не кожна гра.

Незважаючи на схожу концепцію, Sekiro: Shadows Die Twice має ряд відмінностей від Dark Souls. Тут є постановка, повноцінний і зрозумілий сюжет, а також елементи вертикального геймплею. У будь-який момент можна не тільки ухилитися або відскочити від противника, але й за допомогою гака-кішки заскочити на дах найближчого будинку. Через таку, здавалося б, незначну зміну, гра стає в рази динамічнішою.

Учтите, для проходження Sekiro: Shadows Die Twice ви повинні мати практично блискавичну реакцію. Проте, якщо після кількох спроб вбити босса не розіб'єте геймпад об стіну, швидкість реакції сама непроізвольно зросте. Про це — в огляді VGTimes на Sekiro: Shadows Die Twice.

Захоплюючий екшен про майстра кунг-фу з комплексною бойовою системою, побудованою на парируваннях, ухиленнях і контратаках. Що цікаво: після кожної смерті герой старіє. Причому з віком він хоч і втрачає здоров'я, але зате починає завдавати більше шкоди. Правда, значно простіше від цього Sifu не стає: навіть на нормальному рівні складності механіки вимагають максимально точних таймінгів. В іншому випадку — пиши пропало.

Приклад, начебто, відносно казуальної гри, яка тим не менш перетворюється на дев'ять кіл пекла на найвищій складності. Тут вона називається «Бог війни».

Гра викручує параметри здоров'я супротивників і завдану ними шкоду; статусні ефекти, такі як отрута і вогонь, стають в рази небезпечнішими для Кратоса, але при цьому завдають менше шкоди ворогам. Захист противників посилюється: їх можна притиснути до стіни тільки в тому випадку, якщо вони знаходяться в повітрі. Супротивники можуть контратакувати відразу після отримання удару або блокування атаки.

Усі ці зміни в повній мірі дають про себе знати під час битв з валькіриями — опціональними боссами God of War. Після тридцяти спроб проти одного і того ж главаря легко стати самому схожим на Кратоса, вирвавши всі волосся на голові.

Відмінна риса Monster Hunter: World, як і всієї серії MH, — затягнуті бої з небезпечними боссами. Навіть під час спільних вилазок з друзями вони тривають немало (це, правда, не заважає MHW вважатися однією з найкращих кооперативних ігор на сьогодні). Але якщо полювати на монстрів наодинці, то типовий бій може затягнутися і на цілу годину. Увесь цей час важливо уважно стежити за ворогом і вчасно реагувати на кожну його дію. Виходить не просто випробування на швидкість реакції, але й на витривалість.

У цій категорії зібрані ігри, де все вирішують точність рухів, хороша реакція та готовність знову і знову повторювати складний ділянку. Хардкорні платформери та аркадна класика швидко карають за помилки, але саме завдяки цьому дарують те рідкісне відчуття гордості, коли складний момент нарешті вдається пройти ідеально.

Напевно, найсуворіша гра 2025 року. Баланс в цілому витриманий на тому ж рівні, що й у типових souls-іграх: випробування непрості, однак чесні. Тим не менш, у Hollow Knight: Silksong зустрічаються й абсурдні стрибки складності, які справедливими вже точно не назвеш: взяти, наприклад, бій з великим босом і його набридливим літаючим напарником у крихітній печері з першого акту. Як ми писали в огляді Hollow Knight: Silksong, це єдиний серйозний недолік сиквела, однак любителі хардкору, напевно, подібний мінус запишуть у плюси.

Скучили за олдскульними платформерами, які змушували б вивчати кожен сантиметр рівня? Cuphead ідеально вам підійде!

Cuphead — класичний платформер з боковим видом, в якому вам належить подорожувати по безлічі найрізноманітніших локацій, відстрілювати рядових супротивників, а головне — боротися з боссами. Кожна сутичка з «головними» є незабутнім випробуванням. Незважаючи на мультяшний візуальний стиль, гра може спалити вам, якщо не всю, то більшу частину нервов.

До речі, про візуал. Гра виконана в дусі класичних диснеївських мультфільмів 30-40-х років. Навіть головні герої є своєрідними посиланнями на Міккі Мауса і не менш популярного в той час Кролика Освальда. Варто віддати належне розробникам і в тому, що вони малювали всю гру вручну. Кожен кадр був втілений на папері професійними художниками. Сьогодні не всі автори справжніх мультфільмів так серйозно підходять до візуалізації 2D-анімації.

Super Meat Boy в багатьох аспектах схожа на I Wanna Be the Guy (про неї далі в тексті). Тут нас також чекають рівні, напичкані пилами, колами, ножами та іншими знаряддями вбивства.

Грати доведеться за шматок антропоморфного м'яса. Кожного разу після смерті, на місці «трагедії» залишиться величезна калюжа крові. Таке візуальне рішення розробників покликане наочно показати вам, яких зусиль коштувало проходження рівня. Іноді червоним «покривалом» вкривається практично вся поверхня локації, а тому після її проходження ви дійсно відчуваєте, що здобули його справжнім потом і кров'ю.

Думали, що інді — це одноманітні меланхолійні бродилки? Як би не так!

У N++ вам доведеться приміряти на себе образ ніндзя. Як і в Super Meat Boy, головне завдання гри — долати небезпечні рівні. Найменша помилка призведе до загибелі героя і перезапуску проходження. Тому варто детально запам'ятовувати всі перешкоди, дотримуватися таймінгів і бути максимально обережним.

Оригінальна Battletoads була випущена в 1991 році, як конкурент популярних тоді «Черепашок-ніндзя». «Бойові жаби» практично відразу здобули культовий статус, якому сприяв не тільки захоплюючий геймплей, але й його неймовірна складність. Мультяшний стиль не заважає Battletoads вимагати від гравців миттєвої реакції та справжнього бойового терпіння.

Якщо вирішите ознайомитися, вас будуть чекати потні від напруження долоні, бажання сходити до психолога і, можливо, буфонофобія — страх жаб.

Прямо як оригінал 1985 року, Ghosts 'N Goblins: Resurrection — гра для мазохістів. Багато оглядачів і геймерів прямо визнаються, що вона практично непрохідна на найвищих рівнях складності. Герой витримує всього два удари, а противники нападають безперервно з різних напрямків.

Чим обумовлений хардкор? Механіка високої складності в Ghosts 'N Goblins: Resurrection спочатку була комерційним інструментом аркадної епохи 1980-х, коли гра навмисно була непростою, щоб змусити геймерів розлучатися з монетками.

Тут зібрані ігри, в яких ціна помилки особливо висока, а кожен новий забіг може закінчитися за секунду до тріумфу. Roguelike та bullet hell-проекти тримаються на постійному напруженні: потрібно швидко приймати рішення, слідкувати за десятками загроз на екрані та адаптуватися до змінюваних умов на ходу. Головна сила таких ігор — в поєднанні хаосу та контролю. Вони здаються безпощадними, але крок за кроком вчать краще орієнтуватися в бою.

Сюжет The Binding of Isaac заснований на однойменній біблійній історії (Відкуплення Ісаака). Іноді під час проходження дійсно створюється відчуття, ніби ви перебуваєте в пеклі. Вам доведеться кілька разів перепроходити рівень, щоб все-таки вбити боса або пройти чергове випробування. Для roguelike, представником якого і є «Ісаак», це цілком нормальний геймплей, але неподготовленій людині після проходження може знадобитися курс реабілітації. Повернутися до нормального життя після всіх босів і випробувань The Binding of Isaac може бути не так вже й просто.

Ще один представник жанру roguelike, виконаний у стилістиці двомірного платформера.

Рівні в Dead Cells генеруються процедурним чином, як і характеристики розкиданого по локаціях зброї. Як це зазвичай буває в «роглайках», тут повністю відсутні чекпоінти. Смерть персонажа означає, що вам доведеться почати проходження спочатку. Як би далеко по локації ви не просунулися.

Забавно, що спочатку розробники хотіли зробити класичний tower-defence, в якому нам би довелося захищати свою фортецю від орд зомбі. Плани студії порушив вихід іншого учасника нашого списку — The Binding of Isaac. Вдохновившись пригодами Ісаака, автори вирішили зробити свою нову гру такою, якою ми побачили її в підсумку.

Ураганний екшен, що вийшов в результаті поєднання жанрів roguelike і bullet hell. У Returnal геймер мчить по процедурно генерованим рівням, підбирає випадкові пушки та покращення і бореться з ордами спритних ворогів, які в більшості випадків атакують його за допомогою різноманітних дистанційних прийомів, таких як плазмові снаряди та енергетичні промені. Швидкість реакції має ключове значення: зорієнтуватися в тому, що відбувається на екрані, і вчасно відреагувати на чергову ворожу атаку зможе далеко не кожен геймер.

Чергова ретро-гра в нашому списку. На цей раз ми маємо справу з представником класичних шутерів з видом зверху.

Hotline Miami схожа на перші частини Grand Theft Auto. Кримінал, літри крові та чудове музичне супроводження не дають заскучати ні на хвилину. Вороги помирають швидко, але складність гри в тому, що й головний герой падає на підлогу практично від будь-якого дотику. Після смерті доводиться очищати весь рівень знову.

Цей розділ присвячений іграм, де поразка приходить не через слабку реакцію, а через одне невірне рішення, прийняте десять хвилин або іноді навіть кілька годин тому. У тактичних і менеджмент-іграх з жорсткими режимами важливі розрахунок, дисципліна, вміння думати на кілька кроків вперед і готовність миритися з наслідками своїх дій.

Тактична гра, що не прощає найменших помилок. XCOM 2, особливо якщо грати в режимі Ironman, де не можна зберігати гру вручну, не просто складна, але ще й надзвичайно непередбачувана. Неможливо заздалегідь сказати, яка місія стане для загону фатальною, в результаті чого на кожне завдання вирушаєш, скрестивши пальці.

Причому навіть при відносно легкому розвитку обставин завжди є ризик, що щось піде не так: боєць промахнеться, а останньому уцілілому прибульцю раптово пощастить зі стріляниною — і ось ти вже повертаєшся на базу без свого найкращого оперативника. Назавжди втраченого, адже в XCOM 2 кожна смерть — перманентна.

Деякі здивуються включенню Baldur's Gate 3 до цього списку. Але якщо ви проходили цю шедевральну CRPG на складності «Доблесть», то прекрасно розумієте, що вона на сто відсотків заслужила право називатися однією з найбільш непростих ігор.

Без ґрунтовної підготовки та кількох попередніх проходжень на більш низьких рівнях складності BG3 на «Доблесті» не пройти з першого разу. Програш у бою означає кінець всієї кампанії. Зберігати гру вручну не можна. У ворогів більше здоров'я, вищий шкода, плюс у них відкривається доступ до нових здібностей, яких немає на інших складностях. Більш того, противники частіше накладають дебафи, ламають концентрацію і використовують AoE-заклинання, причому ШІ непогано визначає слабкі цілі в партії геймера.

Якщо вам цікаво дізнатися в цілому про якість гри, а не тільки про її складність, то у нас на сайті є розгорнутий огляд Baldur's Gate 3. Це чудова RPG, але, на жаль, досить вимоглива не тільки до самого гравця на високих рівнях складності, але й до заліза комп'ютера, тому якщо у вас бюджетна збірка, то краще пошукайте альтернативи BG3 у нашому топі найкращих RPG для слабких ПК.

Коли знаєш, як у неї грати, Darkest Dungeon стає на диво медитативною. Але тут ключовий момент — саме коли знаєш. На перших же порах нерви вона потріпає будь здоров.

Більшість брутальних ігор вимагають швидких рефлексів. Але в даному випадку вся складність походить виключно з необхідності приймати непрості рішення. Яке завдання вибрати? Кого взяти на місію? Чи вистачить запасів і грошей? Чи варто чіпати дивний об'єкт — і що робити, якщо герой доторкнувся до нього сам? Як зберегти розум бійців? І так, прямо як у найкращих лавкрафтівських іграх, тут є ціла механіка психічного здоров'я персонажів.

Найскладніша дилема, яка спливає в Darkest Dungeon на регулярній основі, — закінчити місію чи відступити.

Darkest Dungeon 2 в цілому оцінюють трохи гірше, ніж першу частину, але її все одно варто спробувати тим, хто любить похмурі roguelike-ігри з сильним візуальним стилем і нервовою тактичною боївкою: гру хвалять за атмосферу приреченого подорожі, напружені покрокові битви, систему відносин і стресу всередині загону, а також за те, що кожен заїзд тут перетворюється не просто в битву з монстрами, а в виснажливий психологічний марафон.

В цій категорії зібрані ігри, які роблять ставку на правдоподібність, обмежені ресурси та постійний тиск навколишнього середовища. Тут потрібно стежити не лише за ворогами, але й за голодом, холодом, втомою, пораненнями, хворобами та десятками дрібниць, які в інших проектах зазвичай залишаються поза кадром. До слова, якщо раптом перерахованих ігор вам здасться мало, то не пропустіть наш великий топ найкращих симуляторів виживання на ПК.

Іноді, щоб зробити гру складною, не обов'язково додавати в неї монстрів-босів, які атакують головного героя зі швидкістю тисяча ударів на секунду. Можна вчинити куди елегантніше — додати більше реалізму.

І от реалізму в Kingdom Come Deliverance 2 безліч, особливо якщо грати в хардкорному режимі, який додали в одному з оновлень. Він вимикає швидкі переміщення та автозбереження, помітно скорочує кількість підказок в інтерфейсі та прибирає точне відображення героя на карті, так що орієнтуватися доводиться за місцевістю, дорогами та порадами NPC. Бої також стають менш простими і вимагають більше уваги. До того ж на початку потрібно вибрати три постійних негативних перка, які ускладнюють проходження — наприклад, посилюють голод або сповільнюють розвиток.

Типова «виживалка», але з кількома важливими відмінностями від своїх побратимів.

У SCUM акцент зроблено на максимальний реалізм всього, що відбувається. Якщо вам по дорозі доведеться перетнути річку, будьте готові до того, що вам потрібно буде сушити одяг. В іншому випадку герой почне мерзнути і помре від переохолодження.

Окрім природи та фізіологічних потреб персонажа, палки в колеса постійно вставляють гравці. Зрозуміло, в мультиплеерному проекті ніхто не дасть вам спокійно бродити та досліджувати околиці. Потрібно завжди бути на готові.

Якщо ви вважаєте, що на війні все відбувається приблизно як у класичних бойовиках 80-х, Arma 3 виб'є з вас ці думки.

Головною «родзинкою» третьої частини Arma є її мультиплеєр. Саме в ньому зосереджений весь хардкор. Бажано грати в «арму» в компанії друзів, так ви зможете в повній мірі відчути глибоку тактичну складову проєкту. Тут не можна бігти напролом через всю карту. За таке безрозсудство гра буде жорстоко вас карати. Головне в Arma 3 — злагоджена командна робота.

Балістика в шутері виконана також на найвищому рівні. При стрільбі вам потрібно буде враховувати не тільки місцезнаходження противника, але й швидкість вітру, позу вашого персонажа та характеристики зброї. Стрільба з бедра тут ніколи не призведе вас до перемоги.

Цей розділ для тих, хто любить ігри, де головний противник — не монстр і не таймер, а логіка. Тут доведеться уважно вишукувати деталі, приховані зв'язки, розбиратися в дивних правилах світу та вирішувати задачі, які не завжди піддаються з першої, другої або навіть десятої спроби.

Гра, яка не змусить вас проходити кожен рівень по десять разів. Головний герой тут не помирає від випадкової кулі або леза меча. Складність прихована в іншому.

Замість відточування реакції та заучування атак противників, у Day of the Tentacle Remastered вам доведеться вирішувати далеко не найпростіші головоломки. Відомий геймдизайнер Тім Шейфер (Tim Schafer) постарався, щоб гравці по кілька годин дивилися в екран і тикали курсором у всі куточки видимої області.

Без гайдів і підказок в мережі проходження цього квесту може зайняти у вас не один десяток годин. Тому якщо ваш друг постійно хвалиться платиновими досягненнями в Dark Souls або Bloodborne, порадьте йому Day of the Tentacle. Повірте, це допоможе поставити його на місце.

Як ви вже зрозуміли, не тільки екшени можуть бути складними. В приклад наведемо ще один квест — Deponia.

Сюжет гри крутиться навколо Руфуса — розгильдія, який, волею долі, зустрів загадкову принцесу Гоул. Разом їм належить пережити кумедну і дуже цікаву пригоду.

Головоломки тут, як і в Day of the Tentacle, можуть забрати у вас не один годину життя. Абсурдність деяких загадок вибухає мозок, але продовжувати грати все одно хочеться, адже розробники написали дійсно цікаву і смішну історію, від якої практично неможливо відірватися.

Більше головоломок ви знайдете в нашому топі «Найкращі головоломки».

В цю категорію увійшли ігри, які перевіряють не стільки навички, скільки витримку. Вони можуть бути навмисно незручними, безжальними, повільними або побудованими навколо однієї механіки, де будь-який зайвий рух миттєво зводить нанівець весь прогрес.

В I Wanna Be the Guy найскладнішим елементом є рівні. Кожен сантиметр місцевих локацій напичкан різними перешкодами. Ножі та інші колючі і ріжучі предмети з усіх сторін летять на головного героя «Малого» (The Kid), який прагне все-таки стати «Парнем» (The Guy). Шлях до заповітної мети буде навіть не те щоб тернистим… Скоріше кровавим і жорстоким.

Як і в більшості ігор з цього списку, готуйтеся перепроходити кожен рівень по кілька десятків разів. Без заучування місць розташування перешкод вам не вдасться просунутися далі по сюжету. Незважаючи на зовнішню простоту, I Wanna Be the Guy дійсно може змусити вас битися в конвульсіях, особливо якщо прилетівший з нізвідки ніж вб'є вас буквально за пару сантиметрів до фінішу.

Болі і страждань вистачає не тільки на великих платформах. У 2013 році інтернет вибухнула «простенька» гра про літаючу між трубами пташку. Синопсис, ніби взятий з дитячого мультика, не правда ж? Як би не так! Через Flappy Bird розбивали телефони молотками, кидали їх у стіну і просто бились в істериці. В чому ж причина такого божевілля?

У грі нам потрібно допомогти пташці пролетіти між стоячими вертикально трубами. Кожного разу, коли ви натискаєте пальцем на екран смартфона, пташка змахне крилами. Натиснете занадто рано — вона вдариться об верхню трубу, занадто пізно — об нижню. Перший час потреба постійно починати спочатку не дратує, але коли ви вже приловчилися і змогли пролетіти між, наприклад, ста труб, збитий рекорд може дійсно довести до білого каління.

За запевненням розробника Getting Over It with Bennett Foddy була створена виключно для страждань. Тому в цьому списку її не могло не бути.

У грі вам потрібно буде карабкатися по рівню за допомогою величезної кувалди, сидячи при цьому в котлі. Звучить абсурдно? Відчувається Getting Over It with Bennett Foddy точно так само. Тут і реалізм, адже в житті теж складно пересуватися за допомогою котла і молота, і навмисний хардкор у вигляді не найпростіших рівнів.

Getting Over It with Bennett Foddy дозволяє в повній мірі відчути складність підйому нагору і біль від падіння.

Якщо хочеться одразу познайомитися з хардкорною класикою, почніть з Dark Souls Remastered, Sekiro: Shadows Die Twice, Cuphead, XCOM 2 в режимі Ironman і Darkest Dungeon. Ці ігри по-різному карають за помилки, але кожна чудово показує, чому складні проекти так затягують.

В першу чергу варто звернути увагу на Bloodborne, Elden Ring, Nioh, Nioh 2, Nioh 3 і Salt and Sanctuary. Усі вони будуються навколо складних боїв, високої ціни помилки, вивчення атак ворогів і поступового зростання майстерності.

Так. Найочевидніші приклади з добірки — Sekiro: Shadows Die Twice, Sifu та на високій складності God of War. Це ігри, де недостатньо просто атакувати: потрібно відчувати ритм бою, вчасно блокувати, ухилятися і карати ворога за кожну помилку.

У цьому випадку найкраще звернути увагу на Cuphead, Super Meat Boy, N++ та Ghosts 'N Goblins: Resurrection. Такі ігри вимагають точних стрибків, хорошої реакції та готовності переігрувати один і той же ділянку десятки разів.

З цієї добірки варто виділити The Binding of Isaac, Dead Cells, Returnal та Hotline Miami. Їх об'єднує високий темп, мінімальне право на помилку та необхідність швидко адаптуватися до постійно змінюваної ситуації на екрані.

Так. XCOM 2 в режимі Ironman, Baldur's Gate 3 на складності «Доблесть», а також Darkest Dungeon і Darkest Dungeon 2 якраз про це. Тут поразка часто приходить не через погану реакцію, а через одне невірне рішення, яке аукнеться набагато пізніше.

Якщо цікавить не фантазійний хардкор, а більш приземлені випробування, зверніть увагу на Kingdom Come: Deliverance 2, SCUM та Arma 3. У них складність будується на реалізмі, обмежених ресурсах, жорстких умовах і необхідності постійно враховувати різні нюанси.

Для цього найкраще підходять Day of the Tentacle Remastered та Deponia. Це квести, де складність пов'язана не з рефлексами, а з логікою, уважністю та вмінням знаходити неочевидні рішення.

Найбільш показові приклади — I Wanna Be the Guy, Flappy Bird та Getting Over It with Bennett Foddy. Такі ігри можуть здаватися простими за механікою, але швидко перетворюються на справжнє випробування на самоконтроль і вміння не здаватися після серії прикрих провалів.

Хорошими варіантами будуть Cuphead, Super Meat Boy, N++ та Battletoads. Вони також дуже складні, але подають хардкор через яскравий стиль, аркадну динаміку та більш легку зовнішню оболонку, ніж похмурі soulslike або суворі виживалки.

А що думаєте ви? Які ігри вам доставили найбільше клопоту? Розкажіть у коментарях.

Насправді хардкорних ігор безліч — від класики 90-х до сучасних інді-проектів. Перераховані в нашому топі — лише одні з найкращих, але далеко не єдині складні тайтли, які заслуговують на увагу.

Demon's Souls — ремейк 2020 року. Навіть в оновленому вигляді Demon's Souls залишається грою, де за будь-яку помилку швидко і боляче карають, а кожну небезпечну ділянку потрібно проходити з максимальною концентрацією.

Divinity: Original Sin 2 — відмінна CRPG, яка в режимі «Доблесть» не прощає помилок і легко може перетворити одну невдалу битву або погане рішення в кінець всього проходження.

Helldivers 2 — кооперативний шутер, який на високих складностях Helldivers 2 перетворюється на хаотичну м’ясорубку, де виживають тільки команди з хорошою координацією, швидкими реакціями та готовністю миритися з постійним дружнім вогнем.

Warhammer 40,000: Darktide давить не тільки натовпами ворогів, але й шаленою швидкістю боїв, в яких потрібно триматися разом, швидко реагувати на загрози і не розвалюватися під постійним тиском суворого ІІ-режисера.

Lies of P захоплює тим же, чим і найкращі souls-ігри. Вона вимагає точності майже в кожному бою: тут важливо відчувати таймінги, вчасно парирувати і терпляче вчитися на власних помилках.