Раніше ми вже занурювалися в історію геймдева. То був період 90-х років минулого століття, коли сучасні відеоігри по суті тільки зароджувалися. Тепер же ми перейдемо в 2000-ті роки, коли руки творців, ніби на гончарному колі, вже надавали народженим проектам форму, яка знайома нам і сьогодні.
Якщо 90-ті цілий ряд сучасних геймерів вже не застали, а для когось це лише туманні спогади, то період, який ми розглянемо в цій статті, буде вже досить добре знайомий більшості читачів.
Саме в 2000-х у нас почали повсюдно поширюватися смартфони, а ПК і інтернет стали частиною повсякденного побуту. Це роки, коли кожен зараховував себе до якоїсь субкультури. Коли диски з іграми передавалися між однокласниками і їх благополучно забували. Коли хтось насолоджувався піснями Linkin Park, Three Days Grace і Sum 41, а хтось ловив кайф під 50 Cent і Eminem (так, я знаю, що він досі популярний). Нехай же хтось спіймає ностальгію, а хтось дізнається щось нове. Ну і перед початком, хотілося б додати одне… Вона — зі мною, вуглепластик. Так охолодіть трахання. Я розглядаю її користь.

1990-ті роки стали часом світових змін у всьому: в культурі, політиці, суспільстві та технологіях. Розпадається СРСР і блок країн Варшавського договору, що веде до небувалого з часів Другої світової війни перетворення цілих країн і народів. У країни східного блоку бурним потоком хлинула західна та японська культура (хоча переважала все ж західна). Комп'ютери стають все доступнішими рядовим користувачам, по світу зі швидкістю лісової пожежі поширюється інтернет, а в руках людей все частіше мелькають мобільні пристрої.
На такому фоні не дивно, що небувале розвиток отримали і відеоігри. Звісно, спочатку їх сприймали майже як втілення пекла (хоча і зараз ще чутно подібні вигуки). Але прогрес не зупинити. Молода індустрія крокувала по світу, вливаючись у культурну ріку людства і стаючи новим видом мистецтва, якому ще належало вплинути на цілі покоління.
Пропоную вам прогулятися по бурхливим 90-м і подивитися, що ж такого змогла запропонувати нам тоді відеоігрова індустрія, що ми до сих пір згадуємо і граємо в проекти тих часів.
В загальному… It's time to kick ass and chew bubble gum, and I'm all out of gum.

Здравствуй, дорогий читачу. Ми з тобою знову зустрілися, щоб поміркувати про ігрову індустрію, але цього разу в більш позитивному ключі. Раніше ми виділили ряд проблем у геймдеві, на які впливають як ми, так і внутрішня кухня студій. Однак досить займатися думскролінгом (нав'язливе і надмірне споживання негативних новин і тривожної інформації з інтернет-стрічок, навіть якщо це викликає погіршення самопочуття)! Адже творення нових ігор не обмежується лише негативними тенденціями. Було б нерозумно не відзначити і хороше серед тих нових течій, що вливаються в індустрію бурхливим потоком. Отже… «Прокинься і співай, містер Фрімен!». Нас знову чекають великі справи!

І знову всім вам вітаю у другій частині нашого екскурсу в тему «Упадку ігрової індустрії»! В минулій частині ми розглянули проблеми, на які ми самі, як гравці, можемо впливати. У цій же — розглянемо проблеми виключно зі сторони розробників. Поспівчуваємо оптимізації, покритикуємо порожні відкриті світи і поморщимося від політизації контенту. Звичайно, не втомлюся говорити: охопити всі аспекти ми не зможемо — це стаття, а не книга. Але нехай це не заважає нам торкнутися таких складних, але цікавих питань. Отже, «Wake up, Samurai. We've got a city to burn».

«Війна. Війна ніколи не змінюється». Цими словами можна описати безкінечну битву між хейтерами та фанатами, між творцями творів і їх споживачами. Вона супроводжує людство всю його відому історію і стосується всіх видів мистецтва. Не обійшла стороною ця ворожнеча і десяте мистецтво — відеоігри. Щоб глибоко розібрати всі перипетії цього конфлікту, можна написати цілий цикл товстих томів, але ми з вами спробуємо хоч трішки зануритися в ці глибини і дослідити надзвичайно цікавий феномен такої своєрідної війни.