20 років «Мору. Утопії». Згадуємо один з найсуперечливіших проектів російської ігрової індустрії

9 червня 2005 року на полицях магазинів з'явилася гра «Мор. Утопія». Це дебютний проєкт студії Ice-Pick Lodge з незвичним підходом до знайомих нам жанрів. Такі твори часто виявляються непонятими широкою громадськістю. Якщо їх і згадують, то в добірках недооцінених шедеврів. Але з «Мором» вийшла цікава ситуація — незважаючи на всі складнощі, вона сподобалася гравцям, і у неї сформувалася своя фан-база. Про те, що являла собою оригінальна «Утопія», а також про ремейки і долю розробників ви дізнаєтеся з нашої статті.

Щоб зрозуміти, в яких умовах з'явився «Мор», варто ментально перенестися на два десятиліття назад. На початку і в середині нульових російська ігрова індустрія знаходилася на підйомі. З 2000 по 2005 роки вийшли «Іл-2: Штурмовик», «Корсари», «Космічні рейнджери», «Бліцкриг», «Операція Silent Storm» та багато іншого. Інтерес людей до інтерактивних розваг був величезним. Видавці були готові не лише локалізовувати закордонні хіти, але й вкладати гроші у власні розробки. Іноді давали зелене світло навіть найнетривіальнішим ідеям.

Як і багато RPG, «Мор» був спробою перенести партію настільної Dungeons & Dragons у формат відеогри. Керівник проєкту Микола Дибовський написав величезний дизайн-документ, який більше нагадував історичний роман, і провів презентацію перед представниками компанії «Бука». Їм результат сподобався, але вони вимагали спочатку випустити демоверсію, роботу над якою Микола оплатив сам. До нього поступово приєдналися знайомі програмісти, і результат їхніх зусиль був оцінений видавцем. Студію назвали Ice-Pick Lodge, і в 2002-му вона уклала контракт з «Букою». Як ви вже зрозуміли, перша робота над «Мором» почалася ще до формування команди розробників.

За 3 роки змінилося багато. Первісна думка про двомірний симулятор лікаря в умовах епідемії залишилася в минулому, хоча смертельна хвороба залишилася в центрі сюжету і впливала на геймплей. Збереглася ідея про неможливість зупинити або відкотити час, про яку ми детально розповімо нижче. Деяка театральність і структура спектаклю як спосіб подачі історії відійшли на другий план. Но при цьому у «Мора» почали з'являтися риси звичних жанрів, таких як RPG, екшен, пригоди і навіть survival horror. З останнім пунктом Дибовський не згоден, однак в певний момент його проект дійсно може налякати.

Незважаючи на всі компроміси, «Утопії» вдалося зберегти власну унікальність, залишитися твором, яке не схоже ні на одну іншу гру, що виходила в той час. Більше того, вона виглядає оригінально навіть сьогодні.

Багато людей називають Хідео Кодзіму (Hideo Kojima) провісником, адже він ще до пандемії коронавірусу показав світ, де люди ховаються по укриттях, а зв'язок між ними забезпечують кур'єри. Але в «Морі» також можна побачити риси, які виявилися пророчими. Звісно, епідемії з ізоляцією траплялися і раніше, але в 2005 році вони здавалися історіями з далекого минулого. А в 2020-2021 роках ми всі особисто пережили «принади» карантину.

Дія гри розгортається в Місті-на-Горхоні. Це поселення в центрі степу здається відірваним від цивілізації, але у нього немає своїх виробництв, крім м'ясного та шкіряного, тому жителі залежать від зовнішнього світу. Саме там виявлений невідомий штам чуми, відомий як Піщана виразка, тому покидати його територію не можна. Деякі місця, наприклад, театр, перетворені на морг, адже складати трупи стає ніде.

Приблизно в цей же час на території міста з різних причин опиняються три чужинці — Бакалавр, Гаруспік і Самозванка. Це і є протагоністи гри. Місцеві жителі ставляться до них з недовірою, а іноді навіть відкритою ворожістю.

Принада сюжету «Мора» розкривається не одразу — щоб його зрозуміти, потрібно вивчати місто, розмовляти з героями, які розкриваються з часом, і намагатися співставити окремі факти. А в ідеалі — пройти гру за всіх трьох персонажів. У цьому плані подача історії трохи навіює асоціації з Dark Souls і NieR Automata, які вийшли значно пізніше. Тоді, в 2005 році, подібний підхід здавався занадто незвичайним. Тим дивніше, що багато людей захотіли розібратися в усіх деталях.

У «Морі» химерним чином переплітаються елементи нашої реальності та неприхований сюрреалізм. Деякі концепції здаються надто штучними, а дизайн окремих об'єктів — просто неможливим з точки зору фізики. Але варто розуміти, що це не помилка розробників, а творчий прийом. Таким чином автори хочуть донести цікаву думку або поділитися спостереженням. Схований сенс і друге дно тут є, але вони не замінюють собою основний сюжет, а грамотно доповнюють його.

Сьогодні жанрові гібриди — не рідкість. У новій Doom є елементи прокачки, а в сучасних RPG ми бачимо механіки перестрілок з шутерів або бойові системи як у повноцінному слешері. Але в 2005-му такі проекти з'являлися нечасто. Більш того, не так просто визначити, до якого напрямку належить «Мор».

Наприклад, у грі явні ознаки виживальника. Щоб рухатися далі, потрібно їсти і спати, а також лікуватися, якщо ви заразилися Пісочною виразкою. Але грошей у вас немає, а ціни в магазинах кусаються, тому доведеться шукати склотару і виконувати завдання місцевих персонажів. У цьому плані «Утопія» нагадує рольову гру. Причому вона виявилася досить варіативною, адже від ваших рішень і вибраних рядків у діалогах прямо залежить подальший розвиток сюжету, репутація у місцевих фракцій і фінал всієї історії.

Поступово спливають неочевидні дрібниці, які роблять гру ще цікавішою. Наприклад, якийсь предмет у магазинах можна продати за копійки, але у певного персонажа його можна поміняти на дійсно цінний і дорогий ресурс.

Періодично вам доведеться битися в рукопашних сутичках і вести вогонь з вогнепальної зброї. З цієї точки зору «Мор» нагадує екшен з видом від першої особи. Правда, бійка — найслабша сторона гри. Ви будете промахуватися з відстані в два кроки, а кількість куль, необхідних для смерті ворога, здається, задається випадковим чином. Битися за допомогою холодної зброї можна, але слід враховувати, що вороги часто б'ють вас швидше і нерідко беруть числом. Насправді перемагати їх не складно, адже штучний інтелект примітивний. Окрім цього, ніхто не заважає зіштовхнути ворожі фракції одну з одною.

Концепція «Утопії» починає здаватися особливо складною, коли стає зрозуміло — світ не застиг в очікуванні ваших дій, а живе своїм життям. Час тече постійно, сповільнити або поставити його на паузу не вдасться. Можна лише завантажити збереження, яке було зроблено раніше. Якщо ви відволічетеся на сторонні активності, то можете просто не встигнути виконати важливе завдання. А після закінчення дванадцяти ігрових днів вам у будь-якому випадку покажуть фінальні титри.

Також важливо зазначити, що обстановка в місті поступово змінюється. Зі зростанням числа заражених підвищуються ціни в магазині, чума охоплює все нові квартали міста, а згодом з'являються інші сили, наприклад, представники Інквізиції, після чого клани, які керували містом, втрачають реальну владу. Пізніше прибувають війська на чолі з певним полководцем, який переслідує свої цілі. У цих умовах вам потрібно не просто вижити, а продовжувати розслідування всупереч усьому.

За всіма параметрами перед нами амбіційний проект з високим порогом входження. В таких випадках зазвичай преса виставляє високі оцінки, а прості користувачі не розуміють, навіщо витрачати гроші на цю гру, і вона провалюється у продажах. Але доля «Мора» склалася інакше.

Почнемо з того, що далеко не всі журналісти оцінили зусилля команди Миколи Дибовського. Багато критиків закидали «Утопії» посередню графіку, погано написані діалоги, невдалу бойову систему і навіть за відсутність оригінальності. Інші ж хвалили сюжет і музику, називали проект справжнім артхаусом і порівнювали його з хорошими книгами. В результаті оцінки коливаються від 5 до 9 балів. Серед нагород «Мор» удостоївся звань «Найкраща російська гра», «Найкращий дебют» і навіть «Гра року» за версією одного видання.

Якщо говорити про продажі, то «Буці» вдалося відбити вкладення, однак великим комерційним хітом гра не стала. При цьому її випустили і за кордоном. Там вона отримала назву Pathologic.

На «Морі» історія студії Ice-Pick Lodge не закінчилася. У її стінах були розроблені такі проекти, як «Тургор», «Тук-тук-тук», «Еврика!», «Пам'ятай…» і «Франц». При цьому команда кілька разів поверталася до своєї дебютної гри. У 2015-му вийшов ремастер з підзаголовком Classic HD, який відрізнявся від оригіналу покращеною графікою.

Але ще до виходу перевидання було оголошено про розробку повноцінного ремейка. Кошти для нього були зібрані на Kickstarter. Він вийшов у 2019 році під назвою Pathologic 2. За словами розробників, у ньому достатньо нововведень, щоб іменуватися другою частиною. Цікаво, що думки преси знову розділилися на діаметрально протилежні.

Зазначимо, що сюжетна кампанія в ремейку лише одна — за Гаруспіка. Бакалавру присвятять наступну главу, яка буде називатися Pathologic 3. Реліз призначений на 2025 рік. Правда, розробка буде завершена без прямої участі Миколи Дибовського, адже в березні він покинув студію.

Минуло багато років, але переваги «Мора» не стали гіршими. Навіть незважаючи на популярність виживачів і моду на жанрові гібриди, гра все ще здається незвичною. Її навіть хочеться порекомендувати тим, хто цінує складні сюжети і готовий витрачати час на вдумливе вивчення інформації. Якщо вас захопить ця історія, ви будете готові пробачити грі всі недоліки, приймете умовності і отримаєте від проходження масу задоволення. Так, проект досить специфічний, але найкращий спосіб зрозуміти, підходить він вам чи ні — спробувати самому.

Правда, сучасних гравців може відлякати графіка. Тому рекомендуємо запускати або HD-перевидання 2015 року, або ремейк.

А ви грали в «Мор»? Сподобалася гра чи вона не змогла вас зацікавити? Діліться думками в коментарях!