Рольові ігри (RPG) — один з найпопулярніших жанрів в індустрії. Ця добірка збирає найкращі RPG за всю історію — від класики 90-х (Fallout, Baldur's Gate 2, Planescape: Torment) до головних новинок: GOTY-проєкту Clair Obscur: Expedition 33, Avowed від Obsidian, Kingdom Come: Deliverance 2, китайського хіта Black Myth: Wukong і сиквела The Outer Worlds 2. Ми поділили всі рольові ігри на вісім тематичних категорій: з відкритим світом, ізометричні CRPG, сюжетні одиночки, Soulslike, JRPG, діаблоїди, класику жанру та інді-проєкти — щоб ви швидко знайшли саме той тип RPG, який шукаєте прямо зараз.

Шутери від першої особи вже кілька десятиліть залишаються одним з найпопулярніших жанрів: в них виходять і гучні AAA-блокбастери, і хардкорні тактичні FPS, і незвичайні інді-експерименти. Найкращі шутери від першої особи на ПК і консолях дарують відчуття драйву, точності і контролю, коли кожен вдалий постріл вирішує результат бою. У цій підбірці ми зібрали дійсно найкращі FPS-ігри — з сильною сюжетною лінією, кінематографічним екшеном, глибоким кооперативом і змагальним мультиплеєром. Тут ви знайдете класичні шутери, актуальні онлайн-проекти, найкращі шутери для слабких ПК і сучасні хіти, які обов'язково варто спробувати всім любителям стрілялок.

Capcom сучасного зразка — буквально рятівний круг для ігрової індустрії, яка загрузла в безкінечних проектах з відкритими світами, роздутими бюджетами, набридливою інклюзивністю, якою насильно закармлюють геймерів, а також затягнутими термінами виробництва. І що найцікавіше: японці не зациклюються на якійсь певній серії, а розвиваються буквально в усіх можливих напрямках: хорори, файтинги, слешери, RPG і так далі.

Поки Bioware переживає хвилю звільнень і ніяк не може знайти творчий шлях для нової Mass Effect (за чутками, проект знаходиться на стадії раннього препродакшну), багато інших студій підбираються до релізу своїх космоопер. У цю гонку включилися як незалежні колективи, так і ветерани тієї самої Bioware. Їхні проекти, без перебільшення, можуть затмити культову серію про пригоди командира Шепарда. Один з головних претендентів — The Expanse: Osiris Reborn від небезвісної студії Owlcat Games. Нам пощастило доторкнутися до бета-версії проекту, і ми готові розповісти, що собою представляє ця гра, як у неї грати і над чим розробникам ще варто попрацювати, щоб їх magnum opus перевершило всі очікування на релізі.

В останні місяці все частіше виникають проблеми з підключенням до серверів у великих мультиплеерних іграх через блокування сервісів і збої в роботі Cloudflare, Amazon та інших постачальників серверної інфраструктури. Деякі студії та видавці також обмежують доступ для україномовних гравців: власники Xbox Series не можуть використовувати Game Pass, Nintendo заблокувала eShop, а в Marathon та Destiny 2 з'являються помилки підключення. В результаті гравці стикаються з неможливістю підключитися до серверів і грати в мультиплеері.

Samson: A Tyndalston Story — нова гра від розробників Just Cause і Mad Max, яку з невідомих причин аудиторія назвала черговим «вбивцею GTA», але насправді це навіть близько не було правдою. В першу чергу перед нами концептуальний проект, ідея якого на словах звучала цікаво. Ось тільки в реліз гра вийшла настільки сирою і недопрацьованою, що всі старання геймдизайнерів пішли коту під хвіст. Samson — не найжахливіша гра на світі і навіть не відвертий скам в дусі MindsEye, де сотні мільйонів доларів просто злили кудись. Це скоріше незавершений зріз або бета-версія потенційно непоганого проекту, який Liquid Swords з невідомих причин відправила на прилавки, завідомо знаючи, що він отримає негативні відгуки. У цьому огляді ми постараємося пояснити, чому з Samson могла вийти непогана гра і чому її автори, скоріше за все, не полагодять її навіть обіцяними патчами.

Найти гідну альтернативу Minecraft непросто — це знає кожен, хто хоч раз пробував. За півтора десятка років Mojang Studios створила не просто хіт, а цілий жанр: мільйони гравців досі запускають її кожен день. Не дивно, що сотні розробників намагаються повторити цей успіх, створюючи всілякі аналоги Minecraft, клони та спадкоємці ідеї.

The Occultist — ще один симулятор ходьби в сеттингу хоррора, який, на відміну від EMOTIONLESS: The Last Ticket, про який ми розповіли в недавньому огляді, заслуговує уваги не лише летсплеєрів, але й любителів побродити по цікавих місцях і поразгадувати загадки. Це дійсно міцний і досить якісний проект, в якому є непогана історія, хороша графіка та цікаві ідеї, але, на жаль, абсолютно не страшний — навіть за мірками найневдаліших жахастиків. Чим примітна The Occultist і чому їй варто приділити свій час, розповімо в нашому огляді.

Большина сучасних інді-хоррорів — це посереднє розвага в дусі «погуляй-поброди, почитай записки», в яке грають хіба що стримери та ютубери-лэтсплейщики. Цей жанр по суті є відправною точкою для багатьох розробників, адже для створення подібних проектів не потрібно особливих знань і фінансових витрат. Steam буквально забитий подібними жахастиками, але лише ті, що потрапили в черговий ролик популярного блогера, мають шанс на успіх і залучення хоч якоїсь аудиторії. EMOTIONLESS: The Last Ticket — одна з таких ігор. Це стандартний симулятор ходьби з мішаниною різних сеттингів, який намагається лякати не класичними скримерами, а незграбним геймдизайном і некомфортним оточенням.

Marathon, новий проект від авторів Halo та Destiny, з моменту першого показу і до самого релізу піддавався цькуванню, критиці та відвертій агресії буквально з боку кожного другого перехожого. Фанати Sony звинувачували Bungie в тому, що вони вплинули на скасування мультиплеерної The Last of Us, закриття Bluepoint Games та інші невдалі рішення видавця. Фанати Destiny хотіли отримати нове доповнення або третю частину, а не екстракшн-шутер. Поклонники ARC Raiders не могли уявити, що у їхньої улюбленої гри з'явиться конкурент. Ну і, звичайно, натовпи інфлюенсерів і блогерів заробляли репутацію і перегляди на безглуздому хейті, пророкуючи Marathon долю Concord — гри, що стала символом дорогого проекту, приреченого на провал. До речі, якщо хочете дізнатися, яким було наше ставлення до цієї гри, то ось посилання на огляд Concord.

Crimson Desert — гра, в існування якої важко повірити, буквально. Виросла з приквела до корейської ММО Black Desert Online, одиночна екшен-пригода з величезною свободою дій та якимось нереально величезним відкритим світом з самого першого анонсу миттєво захопила уми величезної аудиторії. Чесно кажучи, ми зі скепсисом реагували на обіцянки розробників і з труднощами вірили всім тизерам і трейлерам, які щорічно публікувала студія Pearl Abyss.

Серія Nioh давно закріпила за собою звання найкращих soulslike після проектів FromSoftware. Перша частина, хоч і була на релізі кривуватою в плані анімацій, змогла запропонувати відмінну бойову систему, цікавих босів і лінійну структуру без втомливого бектрекингу. Сіквел не тільки виправив помилки оригіналу, але й місцями перевершив творіння Міядзаки (Hidetaka Miyazaki). Однак після Nioh 2 студія Team NINJA вдарилася в експерименти: Wo Long: Fallen Dynasty і Rise of the Ronin вийшли відверто слабкими і підпортили репутацію розробників.

Mewgenics буквально з'явилася з нізвідки і за лічені дні стала абсолютним хітом лютого 2026. Здавалося б, звичайна покрокова тактична стратегія з roguelike-елементами та специфічним візуалом — звідки такий ажіотаж, ніби сталася медіареволюція? Ми провели в новому творінні Едмунда МакМіллена (Edmund McMillen) десятки годин, щоб розібратися в «магії» Mewgenics і зрозуміти, чому гравці масово кинулися займатися селекцією котиків. А заодно відповісти на головне питання: це справді шедевр цього року чи хайп на порожньому місці?

Перша Code Vein запам'яталася як максимально доступний вхід у світ соулслайків: ненав'язлива бойова система, лінійні рівні та аніме-естетика створювали комфортні умови для знайомства з жанром. Автори, здавалося, говорили: «Хочете спробувати Dark Souls, але боїтеся складності? Почніть з нас». Гравці в більшості випадків хвалили Code Vein за доступність та захоплюючий сюжет, яким, до речі, не завжди могла похвалитися FromSoftware через своєрідні методи оповіді.

Highguard — мультиплеерний шутер від вихідців з Respawn Entertainment, який громадськість буквально возненавиділа ще під час першого показу на закритті презентації The Game Awards. Мало того, що гра виглядала як китайський клон Apex Legends, так ще й ведучий Джефф Кілі (Geoff Keighley) назвав її «головним анонсом церемонії», розчарувавши аудиторію, яка сподівалася на показ чогось більш амбіційного і масштабного. Проект миттєво отримав клеймо «Concord 2.0», а на релізі зібрав тонну негативних відгуків, ставши найнижче оціненою грою 2026 року.

Серія Pathologic, більш відома в СНД-ком'юніті як «Мор (Утопія)», вважається одним із стовпів відеоігрового артхаусу, де геймплейні механіки вибудовуються навколо однієї конкретної ідеї та пропонують нестандартний ігровий досвід, який рідко зустрінеш у «стерильних» проєктах від великих видавців. Мало яка студія може собі дозволити створити дуже похмуру, складну, глибоку, але при цьому добре написану гру, яка не веде користувача за рукою і пропонує неймовірний простір для різних експериментів. У багатьох відношеннях через це Pathologic ніколи не користувалася масовим попитом, залишаючись до виходу третьої частини «проєктом для естетів».

Misery — постапокаліптичний кооперативний виживальник в дусі Lethal Company з процедурною генерацією рівнів, крафтом, аномаліями, монстрами та ручним гномом, якого можна поїти спиртними напоями. Ми поспілкувалися з її основним розробником з студії Platypus Entertainment, який спочатку працював над Misery сам, а також представником видавництва Ytopia, і дізналися масу цікавого: наскільки складно робити ігри наодинці, як зародилася ідея проєкту і чому в Misery було так багато багів на релізі. З цього інтерв'ю ви дізнаєтеся, як почати створювати свої проєкти самостійно і з якими труднощами можна зіткнутися, якщо вирішите ступити на стежку геймдева.

Після не найуспішнішого року з великими релізами 2024, 25-й не лише порадував гравців шедеврами геймдизайнерської думки, але й технологічними проривами з чудовою оптимізацією та відмінною роботою на бюджетних PC-збірках. Однак без проектів з жахливою продуктивністю не обійшлося. Багато студій все ще використовують базову версію Unreal Engine 5 і не особливо переймаються оптимізацією, через що їхні продукти не просто гальмують і лагають навіть на топових процесорах і відеокартах, але й не блищать революційною картинкою.

Игри про мореплавців і піратство не користуються особливою популярністю як у розробників, так і у геймерів. Якщо раніше серії на кшталт легендарних «Корсаров» ( Age of Pirates, Sea Dogs) мали попит у величезної аудиторії, то зараз подібні проекти часто стають нішевими і не претендують на масовість. Досить відома Sea of ​​Thieves ледве заповнює свої сервери гравцями, а недавній ААА-продукт від Ubisoft — Skull and Bones — взагалі з тріском провалився на релізі. Тим не менш, ігри про піратів все ще виходять, і якщо ви фанат цього сеттингу, то для вас невелика інді-студія випустила Salt 2: Shores of Gold, де дослідження морських просторів чудово поєднується з класичними механіками виживання.

Удивительно, як через два десятиліття забута багатьма «Дюна» Френка Герберта (Frank Herbert) не просто набула нового дихання, а переродилася в мейнстрімову франшизу. Лише за п’ять років ми отримали дві вражаючі картини Дені Вільнева (Denis Villeneuve) (і третя вже готувалася до виходу), повноцінний серіал «Дюна: Пророцтво» (Dune: Prophecy) від HBO, непогану 4X-стратегію Dune: Spice Wars і, звичайно ж, масштабну ММО Dune: Awakening, яку на старті вихваляли як користувачі, так і критики.

Після приголомшливого успіху Battlefield 6 ігрова спільнота різко втратила інтерес до серії Call of Duty, і до загального здивування, повністю проігнорувала будь-які інформаційні приводи навколо сьомої Black Ops. Ще вчора всі навколо кричали про те, як хороша була шоста частина, а тепер після релізу наступної номерної гри — абсолютна тиша. І знаєте, це навіть на краще, тому що Treyarch не тільки створила, мабуть, найгірший проект у серії (так, навіть гірше, ніж MW3), але й схалтурила абсолютно в усіх аспектах.

Syberia — одна з най «живучих» франшиз у жанрі point-and-click, через 23 роки її легендарна перша частина повертається у вигляді повноцінного ремастера. Незважаючи на те, що квести вже не так популярні, як два десятиліття тому, саме ця серія досі залишається на слуху і користується любов'ю гравців. Створена покійним художником коміксів і письменником Бенуа Сокалем (Benoît Sokal), Syberia стала вершиною розвитку жанру після Myst і проектів LucasArts, запропонувавши видатну графіку, глибокий сюжет і винахідливі головоломки. Саме завдяки цьому у гри з'явилася величезна армія шанувальників, яка, до речі, досить холодно зустріла оновлену версію. Що ж не так з ремастером, ми розповімо в цьому огляді.

Жанр екстракшн-шутерів завжди вважався нішевим через високий поріг входження, складні механіки, хардкорне PvP та незрозуміле прокачування. Щоб навчитися більш-менш пристойно грати, наприклад, в Escape from Tarkov, потрібно витратити на неї сотню годин вільного часу. Багато студій, відкрито копіюючи ігровий луп «Таркова», намагалися всіма силами спростити більшість механік, щоб залучити менш хардкорних геймерів, але в результаті їх проекти закономірно швидко провалювалися. ARC Raiders могла зазнати тієї ж долі через надмірні спрощення, але, на диво, вона не тільки стала головним хітом сезону, але й може отримати статус нового флагмана жанру. Так у чому ж секрет ARC Raiders? Спробуємо розібратися в цьому огляді.

No, I'm not a Human — без перебільшення, один з головних інді-феноменів цієї осені. Ця нішова за своєю суттю гра вийшла за межі інді-сектора «для своїх», перетворившись на об'єкт загального обговорення та розборів. Ми поспілкувалися з її геймдиректором з студії Trioskaz, щоб розпитати про все найважливіше: від закулісних таємниць розробки та сюжету до майбутніх масштабних оновлень проєкту. У цьому інтерв'ю фанати нарешті отримають відповіді на найважливіші питання (ну, або натяки на ці відповіді), що стосуються лору, а початківці-розробники — відмінний заряд мотивації для створення своїх відеоігор.

Перші враження від мультиплеера Battlefield 6 були вкрай позитивними, адже давно не було міцних шутерів у мілітаристській тематиці, де кожен елемент геймдизайну відполірований до блиску. Але чим більше часу я проводив за ігровим процесом, тим чіткішими ставали проблеми і невдалі моменти, які не просто затінювали всі хороші сторони, але й досить непогано псували підсумкове враження від проєкту в цілому. У цьому огляді йтиметься про те, що не так з Battlefield 6 і чому розробникам обов'язково потрібно переробити ключові моменти, щоб зберегти стабільний онлайн.

Сюжетна історія Ghost of Yotei дуже схожа на фільм «Убити Білла» (Kill Bill), де одержима помстою головна героїня вирушає на пошуки шести негідників, які в минулому вбили всіх (або майже всіх) членів її родини. Як і в попередній грі, основне оповідання не має чіткої лінійної структури, дозволяючи гравцеві самостійно визначати темп і розвиток подій та зберігаючи баланс між сюжетом і дослідженням відкритого світу. У цьому гіді ми детально розповімо, як пройти основну історію, зібравши більшість корисних предметів і спробувавши найцікавіші додаткові квести.

Battlefield 6 нарешті вийшла і очікувано викликала шум у ігровому середовищі. Високий онлайн у Steam, добрі оцінки в пресі, масова депресія в студіях Activision (на фоні низьких показників бети Black Ops 7) і, звичайно ж, всеобічне обожнювання. Так, мультиплеерна частина гри дійсно вийшла дуже крутою та захоплюючою. Але що сталося з одиничною кампанією? Чому EA за весь час рекламної кампанії нічого про неї не розповідала? Чому геймери намагаються не згадувати про сюжет гри у своїх рецензіях? Чи все ж Battlefield Studios вдалося знищити Call of Duty на полі кінематографічних шутерів? Відповіді на ці численні питання — у нашому огляді.

Совсім скоро вийде Battlefield 6. Однак вже зараз абсолютно всі геймери можуть безкоштовно ознайомитися з проектом в рамках відкритого бета-тестування. Ось тільки, щоб запустити гру, потрібно трохи попотіти і виконати кілька дій, без яких «шістка» відмовляється стартувати. Без увімкненої функції Secure Boot на материнській платі Battlefield 6 банально не зможе ініціалізувати античит. У цьому гіді ми розповімо, що куди натискати в BIOS, щоб увімкнути Secure Boot і нарешті дізнатися — чи справді хороша нова «батла».

Реліз Battlefield 6 відбудеться в жовтні, але вже зараз ви можете ознайомитися з нею в ході бета-тестування. На диво, передрелізна версія виглядає цілком завершеною, і її візуал не тільки вражає якістю виконання, але й технічним станом. Однак багато користувачів, які оцінили Battlefield 6 під час першої хвилі тестування, поскаржилися на надмірну кількість параметрів у налаштуваннях, які не просто погіршують зображення, а буквально заважають насолоджуватися мультиплеерними баталіями. У цьому гіді ми розповімо, як налаштувати графіку, щоб отримати максимум продуктивності, але при цьому мати красиву і соковиту картинку.

Созданий з ескізів для другого DLC до Dying Light 2: Stay Human тріквел The Beast мав стати справжнім спадкоємцем першої частини та задовольнити всі «хотілки» фанатського ком'юніті. Розробники повернули велику частину систем з оригіналу 2015 року, включаючи вогнепальну зброю та транспорт, а також буквально переосмислили тон серії, повернувши відкриті простори з доповнення The Following, спрощену геометрію міської місцевості без хмарочосів, складні погоні вночі та, звичайно, Кайла Крейна, на озвучення якого знову запросили Роджера Крейга Сміта (Roger Craig Smith). Здавалося б, ось вона — найкраща формула для ідеального продовження, однак назвати The Beast гідним продовженням і найкращою грою в серії у нас язик не повертається. Чому так — пояснимо в нашому огляді.

Після помітного успіху ремейка Silent Hill 2 співробітники Bloober Team очікувано повірили в себе і продовжили вивчення жанру survival horror, відмовившись від звичних для студії «симуляторів ходьби». Їх наступний проект, Cronos: The New Dawn, на презентаціях виглядав як істинний духовний спадкоємець серії Dead Space, яким свого часу так і не змогла стати The Callisto Protocol (за версією гравців). Однак, після релізу гра виявилася не тим продуктом, який нам так яскраво розписували розробники. Це далеко не Dead Space і тим більше не проект рівня Resident Evil, які, на хвилиночку, є основними стовпами жанру. А от що собою представляє Cronos: The New Dawn насправді, розповімо в нашому детальному огляді.

За останні два десятиліття термін RPG став загальною назвою для десятків відгалужень з унікальним геймдизайном і оповіданням. Серед них — динамічні ARPG на кшталт Diablo і Path of Exile 2, сюрреалістичні JRPG типу Final Fantasy і нещодавньої Clair Obscur: Expedition 33, масштабні Екшен-RPG у дусі Fallout 4 і The Elder Scrolls, а також гібриди на кшталт RPG 2.0 — так журналісти охрестили кінематографічні блокбастери на кшталт трилогії Mass Effect. Однак родоначальником усіх цих піджанрів був і залишається CRPG (Computer Role-Playing Games) — напрямок, максимально близький до паперових настільних ігор. Його навіть перейменували в Classic RPG, щоб підкреслити відмінність від сучасних інтерпретацій.

Совсем недавно розробники Titan Quest 2 випустили патч, в якому виправили велику частину «імбових» і «ваншотячих» збірок. Через це гра стала трохи складнішою для фанатів білдів на кровотечі, уламках льоду і постійному оновленні здібностей. Однак є ще досить багато цікавих способів зібрати сильного персонажа, щоб вбивати орди супротивників за лічені секунди. У цьому гайді ми розповімо, як зібрати потужного попелястого воїна зі здатністю «Мерехтливий удар», яка швидко знищує найживучіших босів. Оскільки в грі можна без проблем скинути навички і пасивки, ви зможете легко перебудувати билд під свого персонажа.

Titan Quest 2 вийшла в ранньому доступі, і вже зараз тисячі гравців експериментують з вибором здібностей та методами прокачки, щоб отримати потужного персонажа до моменту повноцінного релізу. У сиквелі користувачі можуть поєднувати одразу два рівні майстерності, створюючи свій неповторний клас. В цілому гра надає повну свободу дій і дозволяє налаштовувати героя на свій смак. У цьому гіді ми розповімо, як зібрати бойового мага зі здібністю «Вогняний вихор», яка завдає дуже багато шкоди всьому, що рухається, і лише трохи обмежує швидкість пересування. Оскільки в грі можна без проблем скинути навички та пасивки, ви зможете легко перебудувати билд під свого персонажа.

Воно живе! Після кількох переносів, звільнення ідеолога та автора першої частини, відмови від послуг сценариста Криса Авеллона (Chris Avellone), зміни розробників, тотального зміни концепції та геймдизайну — розробка Bloodlines 2, нарешті, підходить до кінця. Пройшло шість років після анонсу і майже десять років з початку розробки сиквел однієї з культових рольових ігор перетворився на проблемний довгобуд, який у фінальній ітерації навряд чи має щось спільне з оригіналом. Нам пощастило ознайомитися з першими годинами Bloodlines 2 і отримати відповідь на найважливіше питання: чи отримає франшиза Vampire: The Masquerade ще одну культову гру у своєму портфоліо, чи витрачений на розробку час все-таки був витрачений даремно? Відповідь — у нашому прев'ю.